Пухкий

Пухки́й, -а́, -е́. 1) Рыхлый, мягкій (о хлѣбѣ, землѣ). Пухкий хліб удався. НВолын. у. Пухка паляниця, хоч губами їж. Харьк. Земля пухка. Г. Барв. 212. 3) Мягкій, нѣжный. Пухкі овчини. НВолын. у.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках: 1. Такий, часточки якого не прилягають щільно одна до одної; розсипчастий. На вулиці було страшенно гаряче; тонкий, пухкий білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Леся Українка, III, 1952, 604); На стрімких берегах Уралу, завалених пухким глибоким снігом, дітлахи й молодь спускалися з гірок на санчатах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 464); Він нахиляється. Бере грудочку землі. Розтирає між пальців. Чорнозем. Масний, пухкий чорнозем... (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 194); // Добре розораний, м'який (про ґрунт). Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокою й надії (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 230); Невтомні трактори снували впоперек масного й пухкого поля, як човники на ткацькому верстаті (Юрій Яновський, II, 1954, 128); Весною посіви боронуємо. Ґрунт стає пухким, краще загортаються мінеральні добрива, внесені для підживлення (Хлібороб України, 12, 1969, 13); // М'який, легкий для споживання (перев. про вироби з тіста). І ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі, Пухкі з кав'яром буханці (Іван Котляревський, I, 1952, 149); — Ввечері я вечерю зварю... Уже таких м'яких та пухких галушок зварю, що губами можна буде їсти... (Панас Мирний, II, 1954, 242); Діти нічого не хочуть брати з моїх рук. Я простягаю їм шматки білої пухкої паляниці, а вони.. навіть руки поховали за спину (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 76). ▲ Пухкі породи — гірські породи, часточки в яких не зв'язані або слабко зв'язані одна з одною. При вивітрюванні тверді породи перетворюються в пухкі: пісок і глину (Фізична географія, 5, 1956, 108).

2. Досить повний, з округлими формами, рисами (про людину, її обличчя, тіло). Її чималі брови чорніли, як шовк, а чорні очі горіли на білім, пухкім лиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 41); Пухка [Пазя] так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 231); Золотаве ластовиння сяяло на хлопчачому виді. Спокійна посмішка розсувала пухкі губи (Юрій Яновський, I, 1958, 271); Поплескав [лікар] Дороша по спині пухкою, як подушечка, рукою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 195); // М'який на дотик. Сонце.. обливало червоним світлом очерети, що цвіли, повикидавши свої пухкі кучеряві волотки, легенькі, як пух (Нечуй-Левицький, III, 1956, 342); Подушки на його ліжкові перебивала [Христя], — мов надуті, лежали вони.., — пухкі та високі (Панас Мирний, III, 1954, 223); Галина лежала на ліжку, вкрившись пухкою ковдрою (Микола Зарудний, Світло, 1961, 22); Вони поспішають мимо кладовища пухкою від куряви сірою дорогою (Олесь Донченко, II, 1956, 80); * Образно. Я бачив хмарину таку, як багато буває, Пливла вона тихо над море ясне і безкрає. Пухка, кучерява, срібляста, легка (Євген Фомін, Вибр., 1958, 94).