Проволікатися
Проволікатися, -каюся, -єшся, сов. в. проволоктися, -чуся, -че́шся, гл. 1) Протаскиваться, протащиться. 2) Тянуться, протянуться. Це діло проволоклось до Різдва. НВолын. у.
Зміст
Сучасні словники
ПРОВОЛІКА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОВОЛОКТИ́СЯ, очуся, очешся і ПРОВОЛОЧИ́ТИСЯ, лочуся, лочишся, док.
1. перев. док. Тягнучись, повільно переміщатися по поверхні чого-небудь. По бруку, обвисши змокрілим лахміттям, .. Прапори нападницькі проволоклись (Микола Бажан, Роки, 1957, 259).
2. розм. Дуже повільно рухатися (від старості, утоми і т. ін.).
3. розм. Дуже повільно минати для кого-небудь (про час). Проволоклося ще два тижні. Як і.. ті дні, за приписом, вийшла Ольга на прохід (Яків Качура, II, 1958, 69); // безос. Одна біда, що то якось довго проволікалося: вже й зима минула, .. а допомоги не можна було дочекатися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 144).
4. тільки док., розм. Волочитися (у 3 знач.) якийсь час. — Брешеш, сучий виродку! — гримнула мати. — Всю ніч проволочився десь, прошвендяв, то й думаєш, що ти є цабе! (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 487).
5. тільки недок. Пас. до проволікати. Батько з сином беруться до марудної роботи «накладання основи»: нитки з основи проволікаються крізь зубці в берді та крізь вічка в переборах (Леся Українка, IV, 1954, 246); Справа проволікалася, і скінчити її відразу не було ніякої змоги (Іван Франко, VI, 1951, 270).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 144.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/provolikatysja
