Приблага́ти, -га́ю, -єш, гл. Пріобрѣсть, съ трудомъ нажить. Бач, яка вона пробі, дай їй і свитину, і кожух, і коровку, усе, що я своїй рідній дитині приблагала. Екатериносл. у.
