Предок

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пре́док, -дка, м. Предокъ. З предків хазяїн. Мнж. 67. Ви, жидове, Христа замучили. Не ми, Маріє, то наші предки. Чуб. III. 353. См. Предків’я.

1. СЛОВНИК БОРИСА ГРІНЧЕНКА http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/47144-predok.html#show_point Предок, -дка, м. Предокъ. З предків хазяїн. Мнж. 67. Ви, жидове, Христа замучили. — Не ми, Маріє, то наші предки. Чуб. III. 353. Cм.предків'я. • 2 Інші словники 2.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/s/Predok ПРЕ́ДОК, дка, чол. 1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (звичайно старіший за діда, бабу). В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 154); Предків я знав по пальцях — до мого діда включно (Юрій Яновський, I, 1958, 86); // Той, від кого веде свій початок рід. Жителі села звичайно належали до одного роду. Вони вважали себе потомками одного спільного предка (Історія середніх віків, 1955, 5); // Родоначальник якогось виду або роду (про тварин). Предком усіх сучасних домашніх котів є африканський дикий кіт (Наука і життя, 4, 1966, 37). 2. перев. мн. Попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів. [Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сто рік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомна праця, — вони злились в єдину теорему(Леся Українка, III, 1952, 97); Прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (Петро Панч, В дорозі, 1959, 244); Ще той собор у Києві стоїть, Що предок звів на диво поколінням (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 24); Живі факти реальної дійсності свідчать, що соціалізм приніс трудящим.. Країни Рад такі матеріальні й духовні блага, про які їх предки не могли навіть мріяти(Комуніст України, 3, 1969, 43); // тільки мн. Ті, від кого походять певні людські племена, народності і т. ін. На півночі і північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами — предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Історія СРСР, I, 1957, 23); Давні племена своїми предками вважали тварин (Наука і життя, 8, 1963, 32). ♦ З предка; З предку-віку, у знач. присл. — з давніх-давен, і давніх часів; віддавна. Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде, — З предка, з діда.. Незавидний жив козак (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 80); З предка живуть Кабашні у цих місцях (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36); Без границі й без копця, Від конця [кінця] та й до конця Зеленіє степ кругом 3 предку-віку облогом (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 404). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 528.

Толковый словарь В. Даля http://slovardalja.net/word.php?wordid=32395 ПРЕДОК ПРЕДОК м. прародитель, праотец, прадеды и праматери; родоначальник, противопол. потомок; вообще, предшественик в семье, роде, племени, по восходящему колену; обычно далее деда или прадеда. Один предок у всех. Предки на дереве едали, да золотом платили; потомки на золоте едят, да ветром платят. Предковый, предочный, к предкам относящ. Предки м. мн. будущее, что впереди, что еще перед нами. Предки дело выкажут. Предками не заручайся, иля не задавайся. На-предки этого не делай. Предки у Бога в руках.

Словник української мови

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 ПРЕ́ДОК, дка, ч.

1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (звичайно старіший за діда, бабу). В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків (Коцюб., III, 1956, 154); Предків я знав по пальцях — до мого діда включно (Ю. Янов., І, 1958, 86); // Той, від кого веде свій початок рід. Жителі села звичайно належали до одного роду. Вони вважали себе потомками одного спільного предка (Іст. середніх віків, 1955, 5); // Родоначальник якогось виду або роду (про тварин). Предком усіх сучасних домашніх котів є африканський дикий кіт (Наука.., 4, 1966, 37).

2. перев. мн. Попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів. [Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сто рік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця, — вони злились в єдину теорему (Л. Укр., III, 1952, 97); Прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (Панч, В дорозі, 1959, 244); Ще той собор у Києві стоїть, Що предок звів на диво поколінням (Павл., Бистрина, 1959, 24); Живі факти реальної дійсності свідчать, що соціалізм приніс трудящим.. Країни Рад такі матеріальні й духовні блага, про які їх предки не могли навіть мріяти (Ком. Укр., 3, 1969, 43); // тільки мн. Ті, від кого походять певні людські племена, народності і т. ін. На півночі і північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами — предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Іст. СРСР, І, 1957, 23); Давні племена своїми предками вважали тварин (Наука.., 8, 1963, 32).

◊ З пре́дка; З пре́дку-ві́ку, у знач. присл. — з давніх-давен, з давніх часів; віддавна. Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде, — З предка, з діда.. Незавидний жив козак (Бор., Тв., 1957, 80); З предка живуть Кабашні у цих місцях (Гончар, Таврія, 1952, 36); Без границі й без копця, Від конця [кінця] та й до конця Зеленіє степ кругом З предку-віку облогом (П. Куліш, Вибр., 1969, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 528.

Предок, дка, м. Предокъ. З предків хазяїн. Мнж. 67. Ви, жидове, Христа замучили. — Не ми, Маріє, то наші предки. Чуб. III. 353. См. Предків’я.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 403.

пре́док —

1) старший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (звичайно старіший за діда, бабу); у сполученні: з пре́дку-віку — спрадавна, з давніх-давен, з давніх часів, віддавна;

2) пре́дки — попе­редники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх ча­сів;

3) культ пре́дків див. культ 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 478.