Почаклувати

Почаклувати, -лую, -єш, гл. Поколдовать.СЛОВНИК БОРИСА ГРІНЧЕНКА http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/46701-pochakluvaty.html#show_point Почаклувати, -лую, -єш, гл. Поколдовать.

• 2 Інші словники 2.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/s/Pochakluvaty ПОЧАКЛУВАТИ, ую, уєш, док., над ким—чим і без додатка. Чаклувати якийсь час; // перен. Зробити що-небудь незрозуміле для невтаємничених. Ну, думали, пропала гармошка. А він висушив її, почаклував над нею, пошептав, помацав, — і знову заспівала в його руках, як та сопілочка в пастушки рано-вранці на царині (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 208); Почаклувала [мати] у пічурці, подула голосно, в попелі знайомо блиснула жаринка (Юрій Збанацький. Єдина, 1959, 13). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 463.

2.2 Словник української мови http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 ПОЧАКЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., над ким-чим і без додатка. Чаклувати якийсь час; // перен. Зробити що-небудь незрозуміле для невтаємничених. Ну, думали, пропала гармошка. А він висушив її, почаклував над нею, пошептав, помацав, — і знову заспівала в його руках, як та сопілочка в пастушки рано-вранці на царині (Тют., Вир, 1964, 208); Почаклувала [мати] у пічурці, подула голосно, в попелі знайомо блиснула жаринка (Збан., Єдина, 1959, 13). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 463.