Поцілити, -лю, -лиш, гл. 1) Прицѣлиться. 2) Попасть (въ цѣль). Стрельнув і саме в крило поцілив. Крутиверти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21.
