Похитнути

Похитну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Пошатнуть, покачнуть.

Сучасні словники

1. Однокр. до похитати 1. Він, як в клітці пташку, Над вікном повісив пляшку, — І, як вітер похитне, Пляшка візьме та й кивне (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 169); Ти дорогу перейшла, Повні відра похитнула... (Максим Рильський, II, 1960, 98); // безос. «Прощай...» Вагони похитнуло, мов загриміло все кругом... (Володимир Сосюра, II, 1958, 419).

2. перен. Позбавити сили, стійкості, надійності; ослабити. Зрозуміло, що такий стан речей не міг не похитнути Тиховичевої віри в корисність такої боротьби (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224); Революція 1905—1907 років похитнула підвалини царського самодержавства (50 р. Бел. Жовтн. сод. рев., 1967, 6); Важкі умови заслання не похитнули волі Шевченка (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 336); // Викликати в когось сумніви, невпевненість у своїй правоті, правильності своїх дій, поглядів, переконань і т. ін. Довго боровся Глушак з своїми сумнівами, підозрами.. Навіть сповіщення Ван-Ліна не до кінця похитнуло його (Олександр Довженко, I, 1958, 123); Коли, втікаючи од пильної роботи, Сонетні лінії вирізуєш, ти потай.., — Нехай тебе тоді ані докір, ні сміх Не похитне в твоїй солодкій рівновазі (Максим Рильський, I, 1960, 253).

Ілюстрації