Потіха
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Потіха, -хи, ж. Радость, утѣха. Мкр. Н. 9. Ох, Боже ти мій єдиний, ти моя потіха! Потіш мене нещасную, вибав з сього лиха. Чуб. V. 480. Вітцеві мати з тебе потіху. Kolb. І. 102. Ум. Потішка. ЕЗ. V. 125. Потішечка. Чуб. V. 1088. Грин. III. 467.
