Потрава

Потрава, -ви, ж. Кушанье, блюдо. Ном. № 5171. Ріжуть на потраву птицю або й порося. Стор. МПр. 30. Тут їли різнії потрави і все з полив’яних мисок. Котл. Ен. І. 18.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови (1970—1980)

ПОТРА́ВА, и, жін.

1. Псування, знищення посівів, трав тваринами; спаш. — Тепер усе купи, про все сам старайся, клопочись, думай, гадай: подушне плати... штрахи [штрафи] за потраву плати... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 45); Граф Бобринський... докладно спинився на огляді тривожних явищ у країні.. По селах взагалі коїлося чорт батька зна що: потрава поміщицьких пасовиськ, порубка державних лісів, страйки по панських економіях (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 59); В господарстві [радгоспу «Фастівський»] добре доглядають за лісом, оберігають його від потрав худобою і самовільних порубок (Колгоспник України, 5, 1962, 40).

2. розм. Те саме, що страва 1. Тут їли рознії [різні] потрави, І все з полив'яних мисок (Іван Котляревський, I, 1952, 72); Весело сідав [пан Андрій] за стіл, заставлений простими потравами: капуста кисла з вудженим салом, горох із салом же, каша пшоняна (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 265); Отава поколупався виделкою в якійсь там потраві, надпив трохи чаю і вийшов з їдальні (Павло Загребельний, Диво, 1968, 27); // рідко. Взагалі їжа, корм. — Може, неправильно шукати і пристосовувати потрави для організму, може навпаки — організм тварини треба пристосувати до першої-ліпшої потрави (Юрій Смолич, I, 1958, 73).