Попіл

По́піл, -лу, м. 1. Легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. Прутик, гнучись у три погибелі, не забарився згоріти — і світ потух; білий попіл прикрив зверху червоне угілля... (Панас Мирний, I, 1954, 342); Жарини все більше вкривались сизуватим попелом (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 121); Перевіяв Силентій підситком увесь попіл, але червінців не знайшов (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 173); * Образно. — Марно перегоріло й перетліло моє живоття, і, тепер зостався тільки попіл, доки його не поглине свята земля (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257); * У порівняннях. Сухе, наче костяк, її тіло було прикрите таким дрантям, що воно від подиху невеличкого вітру розпадалось, сипалось, наче попіл, додолу (Панас Мирний, IV, 1955, 332); // перен. Сірий колір. Коли на заході розплавлені хмарини покрилися попелом і злилися з темінню, Горицвіт повертався з Кушніром і сином, додому (Михайло Стельмах, II, 1962, 151); А в долинах ще лежав туман, Де чорнів агатом баклажан Й помідори жевріли, мов жар. В попелі туману (Платон Воронько, Драгі... 1959, 52); * У порівняннях. — Гляньте, уже й сніг пролітає.. У нас білий-білий сиплеться... А тут [у Будапешті] ... як попіл! (Олесь Гончар, III, 1959, 217).

Згоріти на попіл — згоріти дотла. Будиночки були дерев'яні і майже всі згоріли на попіл (Юрій Смолич, II, 1958, 40).

♦ Братися (взятися) попелом; Обертатися (обернутися, перетворюватися, перетворитися і т. ін.) на (в) попіл — згоряти. «Не одну я нічку не спала, не один день гірко працювала, здоров'ям накладала, а тепер — де воно [добро]? Попелом узялося...» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); Зайнялися міста многолюдні; Цілі країни, з усім їх достатком і людністю всею, В попіл нараз обертаються (Микола Зеров, Вибр., 1966, 318); [Не] проспати грушку в попелі див. просипати; Обертати (обернути) в попіл; Перетворювати (перетворити) на попіл — спалювати кого-, що-небудь. Краще б зарево пожежі світнуло на їх [жителів]; краще б воно обняло їх в огненному вихрові світа, обернуло у попіл (Панас Мирний, I, 1954, 330); [Кривоніс:] Армаду кораблів султана, що розбивала великий флот венеціанців, ми скільки разів на попіл перетворювали... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 226); Підводитися (підвестися, вставати, встати і т. ін.) з попелу: а) підбудовуватися. З руїн і попелу встали величезні індустріальні гіганти — Запоріжсталь, Краматорський машинобудівний (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 30); І мужній гарт священної війни В священній праці нам потроїть сили. Жита квітучі дух розіллють милий. Зростуть будови з попелу руїн (Максим Рильський, II, 1960, 216); б) повертатися до життя, відроджуватися. Руська земля вставала з попелу, руський люд повертався з лісів, знову було життя (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 494); Вона прийшла, прийшла визволення година, як музика, братам звучить гарматний грім, із попелу встає прекрасна Україна (Володимир Сосюра, II, 1958, 239); Піднімати (підняти) з попелу — відбудовувати, відроджувати. Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати. Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (Радянська Україна, 18.XI 1948, 4); Ще гриміли за містом гармати, а кияни вже почали відбудовчі роботи. Минули роки, і народ підняв Київ з руїн і попелу (Мистецтво, 6, 1968, 2); Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, залікувати тяжкі рани (Комуніст України, 7, 1964, 80); Посипати (присипати) попелом голову (голови) — вдаватися в жалобу, в тугу; втрачати мужність, надію. — Ну, друзі? — кинув бадьоро вусами [Жук]. — Не казав я вам, що немає чого попелом голови присипати?.. Не говорив, що справа не загине на Затишній? (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 70); Рознести (розвіяти) на (в) попіл — знищити без сліду. — Ні! Не бути панам на Вкраїні, ми на попіл розвіємо їх! (Володимир Сосюра, II, 1958, 448).

2. геол. Тонкий пил сірого або білого, іноді чорного кольору, що виходить на поверхню землі під час виверження вулканів. Вулканічний попіл — білий або сірий тонкий пил, що складається з мінералів, які входять до складу лави. Утворюється від вибухів газів, що розпорошують лаву (Курс загальної геології, 1947, 224); Стикаючись з водою, звичайна магма стає вибуховою й утворює не лаву, а вулканічні бомби, шлак і попіл (Наука і життя, 11, 1965, 12).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 206.

Цікаві факти

Попіл - це не що інше, як неспаленний мінеральний залишок від спалювання чого-небудь органічного. Деревний попіл виходить від спалювання деревини; солом'яний попіл (або рослинний) - від спалювання трав'янистих залишків рослин і соломи; відповідно торф'яний і сланцевий - від спалювання торфу і сланцю.

Попіл пічний, як правило, складається з деревного попелу. На своїх присадибних ділянках, спалюючи бур'яни, гілки, суки, викорчувані дерева та дерев'яні (не пофарбовані) будівельні відходи, ми одержуємо дуже корисний попіл: солом'яний і деревний. Користь від нього буде лише в тому випадку, якщо в багатті не горіло інше побутове сміття (пластик, руберойд, підшивки старих газет, що залишають після горіння типографської фарби свинець, та ін.). Попіл від «брудних» багать може навпроти нашкодити ґрунту та рослинам шкідливими хімічними сполуками і важкими металами.