Поливати

Полива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. полити, -ллю, -ллєш, гл. 1) Поливать, полить, орошать, оросить. А хто буде явір поливати, той буде мене споминати. Чуб. V. 210. Поливала та ромензілля дрібними сльозами. Чуб. V. 336. 2) Глазировать, покрывать, покрыть глазурью (посуду). Шух. І. 264.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПОЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ПОЛИТИ, поллю, поллєш і рідко ПОЛЛЯТИ, полляю, полляєш і поллю, поллєш, док. 1. перех. і без додатка. Ллючи рідину, змочувати кого-, що-небудь; обливати когось, щось. Двоє-троє ще перегортали уважно та поливали порозтягану пригорілу солому та дерево, боячися, щоб не заховалася де іскра (Борис Грінченко, I, 1963, 391); Дерев'яну підлогу тут, видно, часто поливали холодною водою, щоб було не так жарко (Олесь Гончар, III, 1959, 18); Увійшовши в село, перші піхотні частини, крім води, нічого для себе не вимагали.. Одні пили її відразу по чверть відра, інші поливали голову або похапцем обливалися до пояса (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 17); Замету тобі стежки І поллю з відра, Як ітимеш від ріки До мого двора (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 80); * Образно. Південне сонце, червоне та палюче,.. гарячими бризками поливало греблю (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 289); // Зволожувати або орошати ґрунт для поліпшення росту рослин. Як сіяла руту, Грядки поливала; Ще й воду носити Миленького звала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 256); Василь.. ходив між рядочками і з відра поливав молоді стебла махорки (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 220); Марина полила деревце з обох цеберок (Андрій Головко, Літа.., 1956, 142); * Образно. З давніх-давен цю землю рясно поливали війни людською кров'ю (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 115); // Змочувати болюче місце рідиною, що сприяє видужанню, зціленню від хвороби. Шатнулись, різних трав нарвали, Зцілющої води примчали,.. І все те вкупі сколотивши, Якісь слова наговоривши, Енею рану полили (Іван Котляревський, I, 1952, 285); Василина почувала, що в неї ноги неначе хто полив цілющою водою: ноги вже не боліли (Нечуй-Левицький, II, 1956, 34); // Оббризкувати, кропити чимсь кого-, що-небудь. Від згарищ повітря було отруєне, дарма що імператор наказав полити парфумами меблі і підлогу в залі (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 347); // Додавати до страви якусь приправу для поліпшення її смаку. Учистив Хома якраз [макітру вареників], масличком [маслечком] поливаючи та у сметану обмокуючи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 478); * Образно. — Тобі [Старцю] добре в світі буде, Біля тебе будуть люди На кишеню поглядати, Медом речі поливати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 119). ♦ Поливати (полити) вогнем (металом, свинцем і т. ін.); Поливати (полити) з автомата (кулемета і т. ін.) — обстрілювати суцільними чергами. Втягнутий у завулок кулемет тепер поливав вогнем темний майдан (Петро Панч, I, 1956, 528); Кинулись [карателі].. до лісу, та й ну стріляти по своїх, по дорозі. А з дерев, із засідок наші їх свинцем поливали (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 185); Я з першого пострілу поклав вартового, а потім почав поливати з автомата гітлерівців, що метушились помосту (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 131); Поливати (полити) потом землю (поле і т. ін.) — важко працювати, трудитися, обробляючи землю, поло і т. ін. — Коли одібрали пиву, то хай же я краще у воді бовтатимусь, ніж своїм потом чужу землю поливатиму... (Любов Яновська, I, 1959, 307); Поливати (полити) сльозами (слізьми, сльозою і т. ін.) кого, що — дуже плакати над ким-, чим-небудь. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину сажає, І сльозами поливає, І господа просить (Тарас Шевченко, II, 1963, 11); Він .. читав його [«Кобзар»], коли на душі було важко, читав і поливав сльозою читане (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 74). 2. тільки док., перех. і неперех., чим, на що і без додатка. Почати лити, литися. Знялася буря, дощ полив (Павло Грабовський, I, 1959, 482); Полив ще сильніший дощ, увесь обрій затягло густою завісою (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 190); * Образно. Двері одхилилися, світ місячний полив, як у яму, своє сяйво у темні сіни (Панас Мирний, I, 1954, 63); // безос. [Харитон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє (Марко Кропивницький, II, 1958, 11). 3. тільки док., неперех. Лити (у 2 знач.) якийсь час. За вікном січе і січе дощ.. А коли отак поллє до ночі,.. то й зовсім обвалиться [стеля] (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 69). 4. перех., спец. Покривати поливою (у 1 знач.); глазурувати. 5. перех., розм. Відзначати покупку чого-небудь випивкою. А поїхати на базар чи на ярмарок? Чоботи треба? Треба!.. А полити їх треба? (Остап Вишня, I, 1956, 103). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 66.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Поливати, -ва́ю, -єш, сов. в. полити, -ллю, -ллєш, гл. 1) Поливать, полить, орошать, оросить. А хто буде явір поливати, той буде мене споминати. Чуб. V. 210. Поливала та ромен-зілля дрібними сльозами. Чуб. V. 336. 2) Глазировать, покрывать, покрыть глазурью (посуду). Шух. І. 264.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Поливати, ва́ю, єш, сов. в. полити, ллю, ллєш, гл. 1) Поливать, полить, орошать, оросить. А хто буде явір поливати, той буде мене споминати. Чуб. V. 210. Поливала та ромен-зілля дрібними сльозами. Чуб. V. 336. 2) Глазировать, покрывать, покрыть глазурью (посуду). Шух. І. 264. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 282

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

поливати -а́ю, -а́єш, недок., поли́ти, поллю́, поллє́ш і рідко полля́ти, полля́ю, полля́єш і поллю́, поллє́ш, док. 1) перех. і без додатка. Ллючи рідину, змочувати кого-, що-небудь; обливати когось, щось. || Зволожувати абозрошувати ґрунт для поліпшення росту рослин. || Змочувати болюче місце рідиною, що сприяє видужанню, зціленню від хвороби. || Оббризкувати, кропити чимсь кого-, що-небудь. || Додавати до страви якусь приправудля поліпшення її смаку. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації