Полегкість

Поле́гкість, -кости, ж. Облегченіе. ЗОЮР. II. 283. Усе вам роскажу, чи не буде якої полегкости душі. Г. Барв. 379. Хай ми будем, бідні безщасні невольники, у чужій землі хоч мале число полегкости собі мати. АД. І. 91.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого. — Дві старші [дочки] заробляють собі гроші на одежу, а це вже велика полегкість для батька (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 83); — Техніка — перше діло, про неї і з центру клопочуться, та й нам від неї полегкість (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 48); — Ти також ванькою-взводним? — цікавиться Сагайда, оглядаючи Черниша без церемоній. — Давай, давай, буде, врешті, і мені полегкість... (Олесь Гончар, III, 1959, 24).

2. Терпеливе, невимогливе ставлення до кого-, чого-небудь; поблажливість. Женись, каже, не бійся нічого, може пан і полегкість для жінки зробе (Панас Мирний, I, 1954, 301); — Ти йому дай полегкість, а він собі подумає, що се йому так і належиться (Іван Франко, V, 1951, 403); // Не дуже суворе ставлення до чиєї-небудь провини, винуватості. Вона просить суд бути до сина поблажливим, зважити на його молодість і дати йому полегкість (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 442); // Послаблення в обтяженні якими-небудь встановленими законом повинностями. — А якого ж добра ви ждете? — спитав Яким.. — А якого ж добра нам ждати? Чи не буде полегкості на податі, на хліб? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 194).

3. Почуття заспокоєності, звільнення від тривоги, болю і т. ін. — Виходь, моє серце, у цій добі до криниці, під вишні хоч на годину, бо як не вийдеш, то я не знесу муки, а ти одна даси полегкість моєму серцю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 150); Баба обклала спухлу ногу лопушиною, вже їй не так пекло-трудило, і вона од полегкості тільки задоволено покректувала (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 75); Йшла [Наталка] і з кожним кроком відчувала полегкість і водночас тоскну жалість до Василя (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 91); Відчувала [Ольга], що малий [син] приніс їй якусь полегкість, крихту заспокоєння (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 5).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 62.