Позаймати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Позайма́ти, -ма́ю, -єш, гл. 1) Занять; покрыть (во множествѣ). Позаймали постаті хто на своїй ниві, а хто й на чужому полі за копу. Г. Барв. 147. Річко ж моя бистрая, позаймала всі луги. Чуб. V. 321. 2) Загнать скотъ (во множествѣ). Усі воли позаймали, кривого лишили. Рудч. Чп. 95.

Сучасні словники

ПОЗАЙМАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Узяти, обрати для користування, закріпити за собою або за ким-небудь усе або багато чогось. Пани найкращі місця під себе позаймали, все найдорожче собі наздирали, а бідноту виперли аж на край міста (Панас Мирний, III, 1954, 105); Анна.. подає знак слугам, щоб частували гостей, що вже позаймали свої місця (Леся Українка, III, 1952, 403).

2. Заповнити собою все або багато чого-небудь (площу, ділянку, простір, місце і т. ін.). Річко ж моя бистрая, Позаймала всі луги (Павло Чубинський, V, 1874, 321); З того часу зо стін (кажуть люди старі) Було знято «докірливі пики»; Зайві рамки кругом позаймали царі, Та поважні московські владики (Павло Грабовський, I, 1959, 174).

3. Зайняти всіх або багатьох корів, гусей і т. ін. Усі. воли позаймали, кривого лишили (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 787.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/Pozajmaty

Зовнішні посилання