Подив

Подив, -ву, м. Поглядѣнье. Для подиву дівку продають. Ном. № 8985.

У класичному, підкреслено глибокому розумінні слова - почуття подиву або заціпеніння, викликане несподіванкою. У сучасному значенні - почуття, породжене не тільки раптовістю, а й дивним або таємничим характером спостережуваного явища.

Сучасні словники

Почуття або стан, викликані сильним враженням від чого-небудь незвичайного, несподіваного, незрозумілого і т. ін. Діти.. перебігали раз у раз з однієї бійниці до другої й голосно, й весело переказували одно одному свої подиви й враження (Стар., Облога.., 1961, 47);

Нерозуміння кого-, чого-небудь, сумнів, збентеженість з якогось приводу. Вони подивилися один на одного майже з переляком, подивилися очима людей, що їх несподівана, неждана річ ввела в подив (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 208); Василько, стоячи на лаві, в дитячому чистому подиві позирав на матір, не розуміючи, що їй болить (Олесь Гончар, II, 1959, 197).