Погартувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Погартува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Закалить (во множествѣ). См. Загартовувати, ую, уєш, недок., Загартувати, ую, уєш, док., перех.
Сучасні словники
ЗАГАРТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГАРТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
- 1. Надавати металевим виробам у процесі гартування більшої (ніж звичайна) твердості, міцності, пружності. Загартовують інструменти, які повинні бути дуже твердими, щоб різати метал (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 173); Якщо виготовлені із сталі рейки і колеса загартувати, то вони матимуть значно довший строк служби (Наука і життя, 10, 1962, 18).
- 2. перен. Робити фізично або морально стійким, міцним, витривалим, виробляти здатність переборювати незгоди, труднощі. [Несміян:] Медицина лікує. Зате труд, скажу по совісті, загартовує. А загартованій людині рідко коли потрібні лікарі (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 14); Чи є що ближче людському серцю за рідний куточок, ..де спека, дощ і сніговій загартовують тіло і надають серцю завзяття... (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 6);
- із сл. волю, душу, серце і т. ін. Робити кого-небудь морально стійким, витривалим. Загартовує [І. Франкої свою волю в боротьбі за кращу долю покривдженого, такого близького йому, робочого люду (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 34); А може то розжеврілася туга, як те залізо, що білів біллю.. І що, коли не загартує серця, а спалить і спотворить пал страшний? (Леся Українка, I, 1951, 228); Таку неспокійну натуру викохав старий дід, на лихо Іванові, і загартував її своїми страшними переказами (Панас Мирний, I, 1949, 210);
- Певними засобами виробляти в рослин стійкість до несприятливих умов. Перед висадкою в ґрунт розсаду поступово загартовують та привчають до зовнішнього повітря (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 90).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 72.
