Погань
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
По́гань, -ні, ж. 1) Гидота, скверність. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. І. 187.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1) Нечиста сила, чорт, відьма і т. ін. Зникла вмить нечиста сила; Всяка погань, баче Гриць, І не знать куди злетіла: Ні чортів нема, ні птиць (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 246). 2) Що-небудь, що викликає відразу, огиду і т. ін.; все, що викликає осуд. [Анна:] Яка мені нині погань снилася, то нехай бог боронить! (Іван Франко, IX, 1952, 109); 3) Негідна, нікчемна людина, що викликає зневагу, презирство.
Ілюстрації
|
