Побіліти

Побіліти, -лію, -єш, гл. 1) Побѣлить. Побілила около. 2) Поблѣднѣть. Стор. МПр. 54. Побілів як стіна, як полотно, як хустка, як смерть, як Пилат. Ном. №№ 4381 — 4385. Побілів як вільхо́ва довбня. Покраснѣлъ. Мнж. 167.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПОБІЛІШАТИ, аю, аєш. Док. до білішати. Загорілі колись руки знов побілішали (Нечуй-Левицький, I, 1956, 166);Побілішав, заколивався від вітру ковиль (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 51); // Стати сивішим; посивішати. Голова йому побілішала, а шорстку, неголену щоку затягли свіжі, глибокі рови(Іван Микитенко, II, 1957, 104).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Побілішати, -шаю, -єш, гл. Стать бѣлѣе. Трошки побілішали руки, як побула дома. Васильк. у.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПОБІЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до білі́шати. Загорілі колись руки знов побілішали (Н.-Лев., І, 1956, 166); Побілішав, заколивався від вітру ковиль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51); // Стати сивішим; посивішати. Голова йому побілішала, а шорстку, неголену щоку затягли свіжі, глибокі рови (Мик., II, 1957, 104). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 617. Побілішати, шаю, єш, гл. Стать бѣлѣе. Трошки побілішали руки, як побула дома. Васильк. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 203.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

побілішати -аю, -аєш. Док. до білішати. || Стати сивішим; посивішати.

Ілюстрації