Пирхнути

Пи́рхнути, -ну, -неш, гл. 1) Фыркнуть. 2) Порхнуть, слетѣть. Вх. Зн. 48.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПИРХНУТИ, ну, неш, док.

1. Однокр. до пирхати 1. Онися.. випила, але похапцем, пирхнувши, сполохано зиркнула на людей, чи ніхто не кепкуватиме (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 95); Всі присутні слухали розповідь «хіміка» цілком серйозно, тільки один молоденький лаборант.. не витримав, пирхнув і швидко заховався десь за столами (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 51); — Годі! — пирхнув губернатор, виринувши з води (Олександр Довженко, I, 1958, 396).

2. тільки док., діал. Пролетіти. Як ластівка з плесів своїх ясненьких Підніметься [дівчина] і поуз вас пирхне, І крутиться, й вертиться, веселенька, І ледве землю крилами торкне (Микола Костомаров, I, 1967, 69); Теплий [легіт] ледве чутно дише, в тіні цвіти головки вниз клонять, пташка пирхне, листям заколише, десь далеко жайворонки дзвонять (Осип Маковей, Вибр., 1954, 361).

Толковый словарь Даля

ФЫРКАТЬ, фыркнуть; фырчать, выпускать с шумом воздух ноздрями. Коли лошадь фыркает, так здравствуй ее. * Что ты сегодня весь день походя фыркаешь? брюзжишь, сердишься, дуешься. * Это ты на мать так фыркнула? Лампа фыркает, фырчит, трещит, брызжет с треском. | Чихать. Грива густая, голова толстая, бежит фырчит, упадет не встанет. Фырканье, действие по гл. Фыркун, фыркунья, фыркуша, кто часто фыркает. Фыркуша белуха, которая брызжет воду дыхалами. Фырнуть (см. также фурать), потянуть воздух носом сильно в себя, нюхнуть. Фырни-ка табачку! Фырун, фыра, табачник, нюхальщик, табачная ноздря. Фырок муж. ямка меж двух сухих жил, под приподнятым большим пальцем, откуда рожечники нюхают табак. Понюхать табачку на фырок. На соколок, с ногтя большого пальца. Фыр, выраженье действия фырнувшего. Фыр табаку в нос!

Словник синонімів

КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИрозм. (злегка); БУХИ́КАТИрозм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИрозм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). - Док.: кашляну́ти, пока́шляти, кахи́кнути, бухи́кнути, пи́рхнути. З печі прикро хтось кашляв, ніби конаючи (Ю. Яновський); Інженер кахикав собі в кулак (О. Донченко); Груди рве кашель - нужусь та бухикаю (П. Грабовський); Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти (О. Кобилянська); Сідали вони, господарі, розправляли вуса, покахикували в жмені, вирішували свою долю (Григорій Тютюнник); Тепер я саме роблю досліди над прикметами ріжних ґатунків тютюну, від чого добродій Дмитренко мусить чхати й пирхати безперестанку (В. Самійленко). ПИ́РСКАТИ (вибухати раніше стримуваним сміхом), ПИ́РХАТИ, ПРИ́СКАТИрозм.;ПО́РСКАТИ (перев. із сл. сміх, регіт);ЧМИ́ХАТИрозм., ФИ́РКАТИ розм. (стиха, потай). - Док.: пи́рснути, пи́рхнути, при́снути, порсну́ти, чми́хнути, фи́ркнути. Він кавкає, пирскає, проте вдержати реготу, що пре з його, як вода через пліт, не може (С. Васильченко); Хтось пирхає зо сміху, і я відчуваю, що хвальба моя надаремна (М. Олійник); Всі люди, що прийшли до двору, сміялись з пана у ту пору! Старенькі бабусі глухі І ті аж прискали: - Хи-хи! (І. Нехода); Дівки.. вже не могли втриматися, і як тільки стара їмость виходила, порскали сміхом у рукави (Г. Хоткевич); Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки. Дивлюся,.. становий, здержуючись від реготу, тілько чмиха (Панас Мирний); Степанида зирк на батька, та як фиркне - трохи кавуном не подавилася (Л. Яновська). - Пор. 1. смія́тися. ПИ́РХАТИ (видавати глухі звуки, шумно випускаючи повітря через ніс), ПИ́РСКАТИ, ЧМИ́ХАТИ, ПО́РСКАТИрозм.,ПРИ́СКАТИрозм.,ПРИ́ХАТИрозм.; ПРИ́ХКАТИрозм.; ФО́РКАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИрозм., ФУ́КАТИдіал. (перев. про коней). - Док.: пи́рхнути, пи́рснути, чми́хнути, порснути, при́снути, при́хнути, фо́ркнути, фи́ркнути, хо́ркнути, фу́ркнути, фу́кнути. Котяться вівці, пирхають на бігу, кривлять старечі губи (М. Коцюбинський); Конячка.. бадьоро пирскала білими від паморозі ніздрями (П. Панч); Собаки поволі верталися до лісу, чмихаючи і потріпуючи ушима (С. Васильченко); Гнідко.. плив тихо, раз по раз порскаючи та хропучи (Панас Мирний); Біля ґанку прискали осідлані коні (З. Тулуб); За кожним ударом грому кінь здригався і тривожно форкав (В. Гжицький); Фиркали коні, тупотіли на місці копитами (Н. Рибак); З коней падала біла піна, вони втомлено хоркали (А. Хижняк); Розпалював вогнище Корон, лігши на сніг. Він дув з усіх сил, ніби під щоки заклав по яблуку, дув, фуркаючи (П. Автомонов); Рикає [худоба], фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (Г. Косинка).

Ілюстрації