Перемагати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Перемага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. перемогти, -можу, -жеш, гл. Превозмогать, превозмочь, одолѣвать, одолѣть, побѣждать, побѣдить, пересиливать, пересилить. Кому Бог поможе, той все переможе. Ном. №11. Замовкла мати: бачить не переможе сина. Мир. ХРВ. 314.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПЕРЕМАГАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕМОГТИ, ожу, ожслі, док., перех. 1. також без додатка. Вигравати бій або війну; наносити супротивнику поразку. [Айтра:] Наш владар в полі зустрівся з Ахіллесом. [Андромаха:] Ох!.. і що ж? [Айтра:] Здасться, він його перемагав (Леся Українка, II, 1951, 262); [Свічка:] В буденних свитах кинемось на бій, А переможем — знову до роботи... (Іван Кочерга, I, 1956, 582); // Ставати першим у спортивних змаганнях, грі і т. ін. Інші потому в борінні виснажливім міряли сили, — В ньому найкращих борців переміг Евріал нездоланний (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 140); Ми востаннє в житті змагалися у футбол. І ми перемогли (Юрій Яновський, II, 1954, 27). 2. перен. Виходити переможцем із труднощів, важкого становища, боротьби із стихією і т. ін., долати які-небудь перепони, перешкоди. Лето рушило пляжем. Воно посувалося не швидко, перемагаючи пісок (Юрій Смолич, I, 1958, 101); Людина встає, і по обличчю я бачу, що вона перемогла море. Вона йде понад водою, і хвилі покірно лягають до її ніг (Юрій Яновський, II, 1958, 93); Коли людина цілком переможе космічні простори, то вона з гордістю вимовлятиме слово «земляк» згідно з його етимологією, тобто — мешканець Землі (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 147); // Виявляючись важливішим, сильнішим за кого-, що-небудь, отримувати верх над кимсь, чимсь. Настя кидається до запорожців й махає руками. Її слова перемагає пісня (Нечуй-Левицький, II, 1956, 466); * У порівняннях. Золото старих соборних бань сліпуче блищить проти сонця, немовби хоче перемогти його своїм сяйвом (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 4); // У суперечці примушувати супротивника погодитися із своєю думкою, своїми доказами і т. ін. Довго такого багато говорили і спорили.., а таки Семен Іванович не переміг Олексія ніяк, на тім у той день і зосталося (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 344); Замовкла мати: бачить, не переможе сина. Замовк і Чіпка, думаючи своє про себе (Панас Мирний, I, 1949, 339); // Пересилювати якісь відчування, почуття, емоції і т. ін. Віталій Стратонович, ледве перемагаючи гнів, бере з рук панотця пропахлу церквою і потом камилавку і не знає, куди її подіти — так обурення тіпає чоловіком (Михайло Стельмах, I, 1962, 334); Перемагаючи гострий біль, Черниш повернувся до сусіда обличчям (Олесь Гончар, III, 1959, 166). ♦ Перемагати (перемогти) себе (своє серце і т. ін.) — придушувати у собі які-небудь почуття, боротися з якимсь станом, емоціями і т. ін. Борис, перемагаючи себе, дивлячись не на друга, а на вулицю, на тіні, на одиноких перехожих, сказав: — Ти пам'ятаєш, я тобі колись говорив, що збираюсь одружитися (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 223); Вона перемогла себе й почала казати далі: — Я... сама підпалила хату... (Борис Грінченко, I, 1963, 393); Став шинкар свою жінку зневажати.., а Чайченко не переміг свого серця, уступився (Марко Вовчок, I, 1955, 245); Перемагати (перемогти) смерть — виліковувати смертельну хворобу, залишатися живим після тяжкої хвороби. [Кречет:] Я зроблю ще переливання крові. Завтра востаннє спробую перемогти його старість, смерть... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 113); Перемагати (перемогти) хворобу — справлятися з хворобою; видужувати. Минуло ще три дні. Організм Степана перемагав хворобу (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 81).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Перемагати, -га́ю, -єш, сов. в. перемогти, -можу, -жеш, гл. Превозмогать, превозмочь, одолѣвать, одолѣть, побѣждать, побѣдить, пересиливать, пересилить. Кому Бог поможе, той все переможе. Ном. №11. Замовкла мати: бачить — не переможе сина. Мир. ХРВ. 314.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПЕРЕМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕМОГТИ́, о́жу, о́жеш, док., перех. 1. також без додатка. Вигравати бій або війну; наносити супротивнику поразку. [Айтра:] Наш владар в полі зустрівся з Ахіллесом. [Андромаха:] Ох!.. і що ж? [Айтра:] Здається, він його перемагає (Л. Укр., II, 1951, 262); [Свічка:] В буденних свитах кинемось на бій, А переможем — знову до роботи… (Коч., І, 1956, 582); //Ставати першим у спортивних змаганнях, грі і т. ін. Інші потому в борінні виснажливім міряли сили, — В ньому найкращих борців переміг Евріал нездоланний (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 140); Ми востаннє в житті змагалися у футбол. І ми перемогли (Ю. Янов., II, 1954, 27). 2. перен. Виходити переможцем із труднощів, важкого становища, боротьби із стихією і т. ін., долати які-небудь перепони, перешкоди. Авто рушило пляжем. Воно посувалося не швидко, перемагаючи пісок (Смолич, І, 1958, 101); Людина встає, і по обличчю я бачу, що вона перемогла море. Вона йде понад водою, і хвилі покірно лягають до її ніг (Ю. Янов., II, 1958, 93); Коли людина цілком переможе космічні простори, то вона з гордістю вимовлятиме слово "земляк" згідно з його етимологією, тобто — мешканець Землі (Рильський, Веч. розмови, 1964, 147); // Виявляючись важливішим, сильнішим за кого-, що-небудь, отримувати верх над кимсь, чимсь. Настя кидається до запорожців й махає руками. Її слова перемагає пісня (Н.-Лев., II, 1956, 466); * У порівн. Золото старих соборних бань сліпуче блищить проти сонця, немовби хоче перемогти його своїм сяйвом (Собко, Матв. затока, 1962, 4); // У суперечці примушувати супротивника погодитися із своєю думкою, своїми доказами і т. ін. Довго такого багато говорили і спорили.., а таки Семен Іванович не переміг Олексія ніяк, на тім у той день і зосталося (Кв.-Осн., II, 1956, 344); Замовкла мати: бачить, не переможе сина. Замовк і Чіпка, думаючи своє про себе (Мирний, І, 1949, 339); // Пересилювати якісь відчування, почуття, емоції і т. ін. Віталій Стратонович, ледве перемагаючи гнів, бере з рук панотця пропахлу церквою і потом камилавку і не знає, куди її подіти — так обурення тіпає чоловіком (Стельмах, І, 1962, 334); Перемагаючи гострий біль, Черниш повернувся до сусіда обличчям (Гончар, III, 1959, 166). ◊ Перемага́ти (перемогти́) себе́ (своє́ се́рце і т. ін.) — придушувати у собі які-небудь почуття, боротися з якимсь станом, емоціями і т. ін. Борис, перемагаючи себе, дивлячись не на друга, а на вулицю, на тіні, на одиноких перехожих, сказав: — Ти пам’ятаєш, я тобі колись говорив, що збираюсь одружитися (Собко, Біле полум’я, 1952, 223); Вона перемогла себе й почала казати далі: — Я… сама підпалила хату… (Гр., І, 1963, 393); Став шинкар свою жінку зневажати.., а Чайченко не переміг свого серця, уступився (Вовчок, І, 1955, 245); Перемага́ти (перемогти́) смерть — виліковувати смертельну хворобу, залишатися живим після тяжкої хвороби. [Кречет:] Я зроблю ще переливання крові. Завтра востаннє спробую перемогти його старість, смерть… (Корн., І, 1955, 113); Перемага́ти (перемогти́) хворо́бу — справлятися з хворобою; видужувати. Минуло ще три дні. Організм Степана перемагав хворобу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 81). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 221.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

перемагати -а́ю, -а́єш, недок., перемогти́, -о́жу́, -о́жеш, док., перех. 1) також без додатка. Вигравати бій або війну; завдавати супротивникові поразки. || Ставати першим у спортивних змаганнях, грі і т. ін. 2) перен. Виходити переможцем із труднощів, складної ситуації, боротьби зі стихією і т. ін., долати які-небудь перепони, перешкоди. || Виявляючись важливішим, сильнішим за кого-, що-небудь, брати верх над кимсь, чимсь. || У суперечці примушувати супротивника погодитись із своєю думкою, своїми доказами і т. ін. || Пересилювати якісь відчування, почуття, емоції і т. ін. Перемагати себе. Перемогти хворобу. перемагати — див. перемогти … Словник синонімів української мови перемагати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови брати — беру/, бере/ш, недок. 1) перех. Схоплювати, охоплювати руками або яким небудь знаряддям. •• У рот не бра/ти чого не їсти або не пити чого небудь. 2) перех. Набирати певну кількість чого небудь. 3) перех. Черпати, набирати (воду або іншу рідину).… … Український тлумачний словник долати — а/ю, а/єш, недок., перех., книжн. 1) Перемагати, знищувати когось, щось у боротьбі. || Перемагати, переборювати різні перешкоди. 2) Справлятися з чим небудь таким, що вимагає фізичних зусиль. || Переборювати труднощі у вивченні, освоєнні чого… … Український тлумачний словник зборювати — юю, юєш, недок., зборо/ти, зборю/, збо/реш, док., перех. 1) Перемагати кого небудь у боротьбі (у 1 знач.), у сутичці, бійці. || Перемагати в бою. 2) Підкоряти, скоряти що небудь, брати верх над чимось. || Змагати кого небудь (про сон, дрімоту,… … Український тлумачний словник лопатка — и, ж. 1) Зменш. до лопата; маленька лопата. 2) Те саме, що лопать 2). 3) Парна кістка трикутної форми в складі плечового пояса хребетних тварин і людини. || Частина тулуба в межах розташування цієї кістки. || Передня плечова частина м ясної туші; … Український тлумачний словник осилювати — юю, юєш, недок., оси/лити, лю, лиш, док., перех. 1) Переборювати, долати що небудь (перешкоду і т. ін.). || Перемагати у боротьбі. || Перемагати, пересилювати в собі які небудь почуття. 2) Справлятися з чим небудь, що вимагає певних зусиль. ||… … Український тлумачний словник переборювати — юю, юєш, недок., переборо/ти, борю/, бо/реш, док., перех. 1) Брати гору над ким , чим небудь, перемагати в боротьбі з кимсь, чимсь. || Протидіючи якій небудь силі опору, долати її. || Долати опір якої небудь стихії (хвилі, течії і т. ін.). ||… … Український тлумачний словник пересилювати — юю, юєш, недок., переси/лити, лю, лиш і діал. переси/лувати, ую, уєш, док., перех. 1) Міряючись силами, переборювати, перемагати, долати кого , що небудь. || Ставати переможцем у якомусь змаганні, у грі, в суперечці і т. ін. || перен. Бути,… … Український тлумачний словник побивати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) розм. Завдавати ударів кому небудь; бити. || перен. Доводити неправильність (якихсь чуток, чиїх небудь тверджень, переконань тощо). || перен. Завдавати страждань кому небудь. 2) розм. Позбавляти життя, убивати всіх чи … Український тлумачний словник

Ілюстрації

text-align:center"
Перемагати.jpg Перемагати1.jpg Перемагати2.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Перемага

Перемагатися