Переказати
Переказати
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПЕРЕКАЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКАЗАТИ, ажу, ажеш, док., перех.
1. кому, до кого і без додатка. Передавати кому-небудь, доводити до чийого-небудь відома на словах або в листі доручення, прохання і т. ін. Довго ховалася Марта од усіх:.. додому не ходила, переказувала матері через дівчат, що пани не пускають (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 263); Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 38); Як урадили, так і вчинили. Другого ж таки дня вчителеві не дали дров і сторожем переказали: — Оце щоб шанувався! (Борис Грінченко, I, 1963, 325); — Значить, так, чоловіче добрий, — сказав [Цигуля] до піщанського, — Вітрова Балка теж буде одбиватися. Отак і перекажи (Андрій Головко, II, 1957, 313);
// Доводити що-небудь до відома однієї або кількох, багатьох осіб, користуючись засобами технічного зв'язку. — Це, бачите, невеличкий.. радіотелеграф. Сидячи тут, я переказую свої розпорядження в різні кінці мого маєтку (Юрій Смолич, I, 1958, 64); Тихо, майже пошепки, переказував Марко телефоном на шхуну звістки (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 321).
// Переказувати (переказати) вітання (привіт, поклін і т. ін.) кому — те саме, що передавати (передати) вітання (привіт, поклін і т. ін.)Через кримінальників політичним в'язням вдавалося переказувати привіти своїм рідним (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 152); [Річард:] Синьйорі Кароліпі перекажіть, як зайде річ. про мене, привіт мій вдячний і глибоку шану (Леся Українка, III, 1952, 121); Як побачите його, перекажіть од мене сердечне привітання йому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278).
2. Оповідати, передавати своїми словами почуте або прочитане. Отак переказували люди те, що чули, а.. на свої очі ніхто не бачив... (Панас Мирний, II, 1954, 137); Коли Дорошук розумів прочитане, він охоче.. переказував, коли ж нічого не взяв у тямки, не признавався (Олесь Донченко, II, 1956, 81); Діденко з кишені вийняв листа. — Оцей абзац. — Листів, адресованих не мені, не читаю, — одмахнувсь рукою Галаган. — Перекажіть своїми словами (Андрій Головко, II, 1957, 481);
// Усно передавати більш або менш вірогідні розповіді про минуле, народні перекази, легенди і т. ін. Щоб хоч трохи скоротати час, вони то каз-ки казали, то різні пригоди з життя пригадували, то про давні бої переказували (Панас Мирний, II, 1954, 118);
// Перекладати з однієї мови на іншу. До міністра почали підходити ті, що були з комісаром. Вони тисли міністрові руку, говорили привітальні слова й відходили, доки товмач переказував міністрові зміст їхніх промов (Юрій Яновський, II, 1958, 110); Тлумач переказав чужинцеві, що ні тюрки, ні китайці не видадуть його нікому (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 45);
// тільки 3 ос. мн., у знач. вставн. сл. Як кажуть, як розповідають. Прізвище «Гопченко» — не родове, родове прізвище було, переказують, «Петренко» (Юрій Яновський, II, 1954, 154).
3. Розповідати про що-небудь побачене, пережите або якісь новини; ділитися з ким-небудь своїми думками, почуттями. Молодиця переказувала усе, що чула, бачила, думала й гадала (Марко Вовчок, I, 1955, 367); Вася спокійно переказує всі пригоди, що трапились з ним у дорозі (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 34); Ми відразу поїхали до Дніпра, і там я переказав їм усе, що зі мною трапилось на кінофабриці (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 65); * Образно. Дарка не бачить Орисьчиного лиця, але воно не переказало б їй краще мук, які терпить її серце, ніж це роблять її долоні (Ірина Вільде, Б'є восьма, 1945, 35);
// перев. з запереч. не, ні. Передавати словами. Павлусь і Лелія.. придивлялись до крамниць, там-бо у вікнах було виставлено багато всякого дива.. Всього ані списати, ні переказати, що там було! (Леся Українка, III, 1952, 490); — Гавриш пішов із села ще вдосвіта, а на другий день за Татарськими шпилями заскрекотав кулемет: що тоді робилося в Долині, переказать не можна! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 34);
// Розповідати про все або більшу частину побаченого, пережитого, про якісь новини і т. ін. — Якби все, як воно було, розказати — за рік би не переказав... (Панас Мирний, III, 1954, 165).
4. Розповідати що-небудь ще раз; повторювати ті самі слова. — Що ти сказав? — Тепер не Петрівка, щоб по двічі переказувати, — жартував Василь... (Панас Мирний, IV, 1955, 149).
5. Розповідати все або багато чого-небудь.
6. Пересилати гроші поштою, телеграфом, через банк. Землю в Східній Європі розібрали селяни. Фабриканти, хто ще міг, гарячково переказували капітали за кордон (Натан Рибак, Час, 1960, 327); Вже за сорок молодиці, а вона — як дівчисько. Вередує. Вибрикує. Гроші їй переказав у Ташкент — назад повернула (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 204).
