Паперець
Папе́рець, -рцю, м. = Папірець. Сип перець на паперець. Мет. 189.
Зміст
Сучасні словники
ПАПЕРЕ́ЦЬ, рця, чол.
1. Те саме що і ПАПІРЕЦЬ;
2. Зменш.-пестл. до папір. [Горніг:] Що, паннунцю, не маєте якого шмаття?.. А з шмаття буде гарний білий папірець (Леся Українка, IV, 1954, 222); З столу злетів маленький папірець і впав посеред кімнати (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 240); — А чи нема у вас, дідусю, папірця, що ви козак? — ухопився він за останнє (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 198). ▲ Лакмусовий папірець — те саме, що Лакмусовий папір (див. лакмусовий).
3. розм. Те саме, що папір 2. Столярчук витяг з широкої кишені брезентовий гаман, а з нього наші контракти і ще якісь папірці (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 54); — Оце тобі, — вийняла мати з кишені папірець, — Тимошина посвідка (Андрій Головко, II, 1957, 639).
4. ірон. Діловий документ. [Надія:] А може б ви, товаришу директор, хоч під час обіду не порпалися у тих нещасних папірцях? (Захар Мороз, П'єси, 1959, 247).
5. розм., заст. Асигнація. — Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вінок... — Спасибі, — обізвався доктор, ховаючи жовтий папірець (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 166); Лісовський, хвилюючись, видобуває з кишені гаман, незручно виймав з нього.. скрипучий папірець і простягає його молодиці (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 14).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 57.
Ілюстрації
|
|
