Панство
Панство, -ва,
Академічний тлумачний словник української мови.
ПА́НСТВО, а, сер.
1. Збірн. до пан. Дурний хлопець не знав, не відав, що панич уже покаявся перед богом. Щока йому так само пашіла, а в серці ще гірше клекотіла ворожнеча проти панства... (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 419); На балконах під балдахінами сиділо вельможне панство (Олександр Довженко, I, 1958, 271); Повиходили з панського палацу землеміри. До них під'їхав Колосюк, і панство почало зручніше вмощуватись у легенькій віденській колясці (Михайло Стельмах, I, 1962, 389); Козацьке панство походжає В киреях чорних, як один (Тарас Шевченко, I, 1963, 95); // Подружжя панів; пан і пані. В господі панства Турковських чималий рух сьогодні (Леся Українка, III, 1952, 496); Манині протектори й колишні хлібодавці панство [добродій і добродійка] Маріяни перебувають тут уже більше тижня (Ольга Кобилянська, III, 1956, 157).
Спинкове панство — потомствене, вельможне панство. Тепер уже не з одного, не з двох якихось повітів, а з цілої губернії саме спинкове панство, саме найзаможніше купецтво знаходить тут щирий привіт, добру учту веселого й щедрого хазяїна... (Панас Мирний, I, 1949, 415).
2. Поведінка, звички і т. ін., як у панів. Він за останній час почав учитися столярства.. Спершу його вважано за простого і дуже доброго пана, але ж трохи… дурненького, мабуть, бо де ж таки: кинув панство та взявся за мужицтво (Борис Грінченко, II, 1963, 75); В покоях було по-міському, з претензією на панство (Нечуй-Левицький, III, 1956, 93). 3. заст. Панування. Почувши ж, що в огні спеклась [Дидона], Сказав [Еней]: — Нехай їй вічне царство, Мені же довголітнє панство (Іван Котляревський, I, 1952, 87); Доки тут їх панства, то й кінця не буде чвар (Іван Франко, XI, 1952, 221). 4. заст. Царство, держава. Тож спочатку того щастя Справді був Бертольдо гідний, Правий суд чинив у панстві, До підданих був лагідний (Леся Українка, I, 1951, 379); // перен. Місце, сфера переваги, активного вияву або безмежного поширення чого-небудь. Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров'ю та потом, Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (Павло Грабовський, I, 1959, 367); Ба й дурощів смішних нема В цім панстві, де нудьга сама! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 187). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 49.
