Пам’ятник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пам’ятник, -ка, м. Памятникъ. Левиц. Пов. 134.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. кому, чому, розм. чий. Архітектурна або скульптурна споруда в пам'ять чи на честь кого-, чого-небудь. Вони повернули на гору до пам'ятника князя Володимира, де ввечері гуляло дуже багато людей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 431); Дякуючи за честь, яку зробив мені комітет обранням в члени жюрі для оцінки проектів пам'ятника Т. Г. Шевченкові, повідомляю, що згоджуюсь взяти участь в роботах жюрі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 363); Завод стоїть на березі Дніпра, і перед ним пам'ятник ніжному невідомому юнакові, темно-бронзовому красуневі, що рве на собі ланцюги і сміється до Дніпра (Юрій Яновський, I, 1958, 326); Я іду повз пам'ятник Богдана (Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 12); * Образно. Скільки гоголівської щедрої соковитості у.. образах «Мертвих душ». Тут кожна постать — своєрідний узагальнений людський тип, виразний пам'ятник епосі (Мистецтво, 4, 1961, 20); * У порівняннях. Молодий солдат.., ніби вражений раптом величезністю перейденого шляху, застиг, як пам'ятник (Олександр Довженко, I, 1958, 279). 2. Споруда (звичайно кам'яна) на могилі в пам'ять померлого; надгробок. Кладовище в Мадріді. Пам'ятники переважно з темного каменю, суворого стилю (Леся Українка, III, 1952, 390); Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам'ятників, на нашому кладовищі не було (Олександр Довженко, I, 1958, 75). 3. Те саме, що пам'ятка 2. Шевченко оглянув київські пам'ятники старовини — Києво-Печерську лавру, Кирилівський монастир, намалював Видубецький монастир (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 123); Пам'ятники раннього палеоліту зустрічаються дуже рідко. Тому кожне нове відкриття таких пам'ятників є великою подією в науці (Наука і життя, 12, 1965, 2).

4. діал. Мемуари. Від'їжджаючи, прислав [пан Супрун] мені свій пам'ятник: двадцять аркушів, дрібно записаних (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 373).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Пам'ятник, -ка, м. Памятникъ. Левиц. Пов. 134.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

1. кому, чому, розм. чий. Архітектурна або скульптурна споруда в пам’ять чи на честь кого-, чого-небудь. Вони повернули на гору до пам’ятника князя Володимира, де ввечері гуляло дуже багато людей (Н.-Лев., І, 1956, 431); Дякуючи за честь, яку зробив мені комітет обранням в члени жюрі для оцінки проектів пам’ятника Т. Г. Шевченкові, повідомляю, що згоджуюсь взяти участь в роботах жюрі (Коцюб., III, 1956, 363); Завод стоїть на березі Дніпра, і перед ним пам’ятник ніжному невідомому юнакові, темно-бронзовому красуневі, що рве на собі ланцюги і сміється до Дніпра (Ю. Янов., І, 1958, 326); Я іду повз пам’ятник Богдана (Сос., Вірші, 1954, 12); * Образно. Скільки гоголівської щедрої соковитості у.. образах "Мертвих душ". Тут кожна постать — своєрідний узагальнений людський тип, виразний пам’ятник епосі (Мист., 4, 1961, 20); * У порівн. Молодий солдат.., ніби вражений раптом величезністю перейденого шляху, застиг, як пам’ятник (Довж., І, 1958, 279).

2. Споруда (звичайно кам’яна) на могилі в пам’ять померлого; надгробок. Кладовище в Мадріді. Пам’ятники переважно з темного каменю, суворого стилю (Л. Укр., III, 1952, 390); Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам’ятників, на нашому кладовищі не було (Довж., І, 1958, 75).

3. Те саме, що па́м’ятка 2. Шевченко оглянув київські пам’ятники старовини — Києво-Печерську лавру, Кирилівський монастир, намалював Видубецький монастир (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 123); Пам’ятники раннього палеоліту зустрічаються дуже рідко. Тому кожне нове відкриття таких пам’ятників є великою подією в науці (Наука.., 12, 1965, 2).

4. діал. Мемуари. Від’їжджаючи, прислав [пан Супрун] мені свій пам’ятник: двадцять аркушів, дрібно записаних (У. Кравч., Вибр., 1958, 373).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

пам'ятник -а, ч. 1) кому, чому, розм. чий. Скульптурна споруда в пам'ять чи на честь кого-, чого-небудь. 2) Споруда (звичайно кам'яна) на могилі в пам'ять померлого; надгробок. 3) діал. Мемуари. 4) перен. Велика справа, що має історичне значення, створена людиною або групою людей. Пам'ятник культури.

Ілюстрації

ПАМ'ЯТНИК.jpg ПАМ'ЯТНИК1.jpg ПАМ'ЯТНИК2.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Стовп

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Пам’ятник-споруда, меморіал людини чи події, пам'ятник.[1][2][3]

В історії мистецтв, слово часто використовується в більш широкому визначенні, де будь-який рукотворний об'єкт певного розміру називається пам'ятником. В археології, якщо будь-який рукотворний об'єкт представляє археологічний інтерес, термін використовується ще ширше (від монет до великих будівель).

Найпоширеніші види пам'ятників — скульптурна група, статуя, бюст, меморіальна дошка, тріумфальна арка, колона, обеліск тощо. Мегалітичні пам'ятки (в тому числі у вигляді мегалітичних гробниць, пірамід), особливо розповсюджені в Росії і Україні (в районі від Карпат до Уралу) велика кількість курганних пам'яток, а також катакомби (мідної доби, кам'яної доби, епохи бронзи) — є пам'ятниками старовини.