Паліччя

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Паліччя, -чя, с. соб. Палки. Мнж. 169. (див також палка )- зазвичай довгий, прямий шматок дерева, найчастіше гілка без листя. Також палицею можна вважати довгий прямий предмет з будь-якої речовини, здатного зберігати форму. У зв'язку з доступністю є одним з найдавніших предметів побуту людини і приматів. Використовувалася як в якості знаряддя праці, так і зброї. У вдосконаленому вигляді багато предметів дійшли і до наших днів.

Бо (посох) булава

Палиця піка

Дубина Фалак

Сучасні словники

ПАЛІ́ЧЧЯ, я, с. 1. Збірн. до па́лиця 1. Діти бігали з паліччям Удень за вдовою По улицях та, сміючись… Дражнили Совою (Шевч., І, 1963, 233); — А для сумних пісень вирізую паліччя восени — з калини…(Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 188); // Сухе гілля; хмиз. Палахкотить полум’я, тріщить сухе паліччя, розлітаються у всі боки червоні іскри (Хижияк, Д. Галицький, 1958, 127).

Ілюстрації

Palica001.png Palica002.jpeg

]

Медіа

Див. також

Палка

Джерела та література

Етимологічний словник Фасмера
Словник української мови в 11 томах