Оцей
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Оцей, оця́, оце, мѣст. = Отсе.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Оця,оце,до цей; ось цей. Тяжко мені, боже милий, Носити самому Оці думи (Тарас Шевченко, II, 1963, 213); Йому починав подобатися оцей немилосердний брехун (Михайло Стельмах, I, 1962, 497); Зовсім зненацька захопило сьогодні Тоню нове оце почуття, гаряче сколихнуло душу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50).
