Осілий

Осілий, -а, -е. 1) Осѣдлый. 2) О растеніи: склонившійся. Вх. Лем. 445.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОСІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до осісти 1, 2, 4, 8. Запах осілої на телефонних апаратах пилюги та шереги виструнчених.. співробітників повернули Преображенського до дійсності (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 269); Самою серединою [села] плив невеликий потік, а його мутні води котились ліниво на осілому на дні намулі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83); Відтиснута на обочини юрба пропустила повз себе низько осілу в колії вервечку саней (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 36); Висіяне у вологий, але не досить осілий ґрунт, насіння хоч і добре сходить, але пізніше (Хлібороб України, 7, 1964, 19); Осіла від часу хата. 2. у знач. прикм. Який постійно живе на одному місці. Ними ж [шляхами] блукали отамани та торговці людською славою, шукаючи її у випадкових сутичках із східними нападниками, а чи й з осілим людом (Іван Ле, Наливайко, 1957, 5); Друкарня розрослася територіально за рахунок двох квартир, де за часів Завидки жили осілі ковалі-цигани з родинами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 122); // Пов'язаний з постійним проживанням на одному місці. Знайдені в поселенні речі, зокрема залізні серпи, говорять про сільськогосподарський осілий побут населення (Історія УРСР, I, 1953, 31); Осіле життя. 3. у знач. прикм. Який протягом року живе в тій самій місцевості (про птахів, тварин). Птахи, які живуть весь рік в одній місцевості (горобець, сорока, рябчик), є осілими (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 121); Осілі птахи знаходять дорогу значно гірше [ніж перелітні] (Наука і життя, 3, 1960, 38).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Осілий, -а, -е. 1) Осѣдлый. 2) О растеніи: склонившійся. Вх. Лем. 445.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОСІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до осі́сти 1, 2, 4, 8. Запах осілої на телефонних апаратах пилюги та шереги виструнчених.. співробітників повернули Преображенського до дійсності (Ле, Міжгір’я, 1953, 269); Самою серединою [села] плив невеликий потік, а його мутні води котились ліниво на осілому на дні намулі (Кобр., Вибр., 1954, 83); Відтиснута на обочини юрба пропустила повз себе низько осілу в колії вервечку саней (Стельмах, Хліб.., 1959, 36); Висіяне у вологий, але не досить осілий грунт, насіння хоч і добре сходить, але пізніше (Хлібороб Укр., 7, 1964, 19); Осіла від часу хата. 2. у знач. прикм. Який постійно живе на одному місці. Ними ж [шляхами] блукали отамани та торговці людською славою, шукаючи її у випадкових сутичках із східними нападниками, а чи й з осілим людом (Ле, Наливайко, 1957, 5); Друкарня розрослася територіально за рахунок двох квартир, де за часів Завадки жили осілі ковалі-цигани з родинами (Вільде, Сестри.., 1958, 122); // Пов’язаний з постійним проживанням на одному місці. Знайдені в поселенні речі, зокрема залізні серпи, говорять про сільськогосподарський осілий побут населення (Іст. УРСР, І, 1953, 31); Осіле життя. 3. у знач. прикм. Який протягом року живе в тій самій місцевості (про птахів, тварин). Птахи, які живуть весь рік в одній місцевості (горобець, сорока, рябчик), є осілими (Зоол., 1957, 121).; Осілі птахи знаходять дорогу значно гірше [ніж перелітні] (Наука.., З, 1960, 38).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

осілий

осілий -а, -е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до осісти 1), 2), 4), 8). 2) у знач. прикм.Який постійно живе на одному місці. || Пов'язаний з постійним проживанням на одному місці. Осіле життя. 3) у знач. прикм. Який протягом року живе в тій самій місцевості (про птахів, тварин).

Ілюстрації