Остров’яниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Остров’я́ниця (остров’їниця, островя́ниця) ці, ж. 1) Стволъ дерева съ сучками, вбитый нижнимъ концемъ въ землю, — на сучья его набрасываютъ для просушки сѣно. Шух. І. 170. 2) Родъ копны, въ которую складываютъ для просушки снопы конопли. Шух. І. 147.
