Оскверняти
Зміст
Словник Грінченка
Оскверня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. оскверни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Осквернять, осквернить. Святиї Божії міста ксьонзи скажені осквернили. Шевч.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОСКВЕРНЯТИ, яю, яєш, недок.,ОСКВЕРНИТИ, ню, ниш, док., перех., книжн.
1. рел. Порушувати чистоту, святість кого-, чого-небудь; опоганювати. Бурхливі крики обурення і гніву потрясали запорозьку раду . — Бреше він, пани-брати, не може бути, щоб таї: страшно оскверняли святу паску... (Олександр Довженко, I, 1958, 230); А отець Вікентій поспіша його заспокоїти: — .. Не те оскверняє чоловіка, що входить в його, уста, а те, що виходить із уст... (Михайло Стельмах, I, 1962, 189); — Во ім'я господа Христа І матері його святої! Ляхи прийшли на нас войною [війною]! Святиє [святії] божії міста! Ксьондзи скажені осквернили! (Тарас Шевченко, II, 1963, 250); Для правовірного мусульманина узбека.. важко було навіть збагнути думкою таку подію [обводнення пустелі], щоб не осквернити вірувань батьків (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 25).
2. Глумитися над чим-небудь високим, чистим. Усе оскверняє їх чобіт, їх ніж: І славне минуле, й прийдешнє натхнення! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 280); // чим і без додатка. Принижувати, заплямовувати. [Ярослав:] Да буде мир! І богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 44); Не осквернивши слова всує, Бо в слові дума — не вода, По Слобожанщині мандрує Замріяний Сковорода (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 42); І вмираючи.., батько заповів йому: — На велику ріку випливай, сину. Рід наш чесний, роботящий не оскверни (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 593).
