Оситняг

Оситня́г, -гу, м. Растеніе = Осітняг. Ум. Оситняжок. ЗЮЗО. І. 172.

Оситня́г — рід кореневищних трав'янистих рослин родини осокові. Етимологія: грец. ἕλειος (heleos) — «болото» і грец. χάρις (charis) — «благодать, краса». Українська назва походить від прасловянського сеть — сітка; назва мотивується використанням рослин для зв'язування і плетіння.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 Словник синонімів української мови
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОСИТНЯ́Г, у, чол. 1. (Heleocharis, R. Br.). Багаторічна трав'яна рослина родини осокових, що росте переважно на болотах та луках; ситняг. Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Панас Мирний, I, 1954, 248). 2. Те саме, що оситняк. Місцями кругом озера.. ніби тонули в зеленій воді високі, густі, як ліс, очерети та оситняги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 226).

ОСИТНЯ́К, у, чол. (Juncus, L.). Багаторічна або однорічна рослина родини ситникових, схожа на очерет; ситник. Тут очерет, латаття, оситняк. Вода спинилась — не біжить, не рипе, Задумалася (Максим Рильський, II, 1960, 118).

Словник синонімів української мови

ОСИТНЯ́Г (багаторічна трав'яниста рослина родини осокових), СИТНЯ́Г, СИТНЯ́К, СИТНИ́К. Хитнувши оситняг, причалив тихо човен (М. Бажан); Ситняг лопотів, полохливі жаби скакали в рів (І. Ле); Через дорогу — озеро, гострим ситняком поросле (П. Тичина).