Осип

Осип, -пу, ж. Дань, подать зерномъ. Осипу (даси) корець жита та півкорця овса і ячменю. ЗОЮР. І. 143.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 761.

О́СИП 1, у, чол., іст. Зернова данина. На ґрунтах.. сиділи його [лана Щеньковського] піддані, які справляли за це панщину, платили чинш, подимне, .. осип (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 106); Петро Ярош платив подать нарівні з чиншовою шляхтою і ще давав осипу від вола по корцеві жита (Михайло Стельмах, I, 1962, 422),

О́СИП 2, у, чол.

1. рідко. Дія за значенням осипатися; осипання. Новий вибух уриває розмову, Дем'ян припадає до ґрунту.. і коли шурхіт осипу осколків вщухає, гукає знову (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 159).

2. спец. Те саме, що осипище. Незабаром хлопці підійшли до піскуватого осипу, що спускався з гори і вкривав дно річки чистим зеленуватим піском (Іван Багмут,. Щасл. день.., 1959, 141); В жорстоких осипах застигли гори (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 132).

3. мисл. Розсіювання, розкидання (дробу) по певній площині. Що значить якнайкращий бій у рушниці? Це значить, щоб вона била різко, щоб осип дробу був рівномірний (Остап Вишня, II, 1956, 203).

Ілюстрації