Оновити

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Оновити. См. Оновляти.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОНОВЛЯ́ТИ, яю, яєш і ОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОНОВИ́ТИ, оновлю, оновиш; мн. оновлять; док., перех. Те саме, що обновляти 1—3. — Панотче!.. Розкажіть людям, як ви ікону оновлювали (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 314); Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Павло Грабовський, I, 1959, 330); Голосок синиці Душу всю у мене оновив! (Максим Рильський, III, 1961, 320); — Соціалізм оновлює почуття, виховує їх по-новому (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 348); Дарка не могла надивуватись, як оновила Улянича участь у цих приготуваннях [до вистави]; Він просто переродився (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 291); Для забезпечення припливу до Рад все нових і нових сил партія вважає за доцільне при кожних виборах оновлювати не менше однієї третини складу депутатів (Радянська Україна, 16.IX 1961, 1).

Ілюстрації

Оновляти(2).jpg Оновляти.jpg Оновляти5.jpg Оновляти6.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 698.

Зовнішні посилання