Огуда

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Огу́да, -ди, ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. K. Дз. 207.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОГУ́ДА, и, жін. Вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-, чого-небудь; осуд. Лице його нічого не виказувало: ні похвали, ні огуди (Панас Мирний, I, 1949, 207); На огуду старим бабам, навмисне була вона без хустки, бо знала, що так їй краще (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 347). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 622.Коментарі (0)

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Огуда, ди, ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. K. Дз. 207.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 38.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОГУ́ДА, и, ж. Вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-, чого-небудь; осуд. Лице його нічого не виказувало: ні похвали, ні огуди (Мирний, І, 1949, 267); На огуду старим бабам, навмисне була вона без хустки, бо знала, що так їй краще (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 622.

Ілюстрації

Огуда1.jpg Осуд.jpg Огуда3.jpg