Обіч

О́біч, нар. 1) Въ сторонѣ. 2) = Побіч.

О́БІЧ

1, присл. Поруч, поряд. Карпати... Тут у гущині Ген роги оленя рясні, Колись любима папська здобич, З чагарником рясніють обіч (Максим Рильський, Сад.., 1955, 75); До самої стежки, що круто спадала до Вужачої, вони йшли обіч (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 108); // На деякій відстані; збоку, осторонь. Трохи обіч, під вербами біля ясел, коней з десяток — сіно хрумають (Андрій Головко, I, 1957, 303); // На деяку відстань: набік, убік. Насіння цього дерева [каучукового] було Як золото, як найдорожча здобич, І, кинувши важку сокиру обіч, Людей немало в тій війні лягло (Максим Рильський, III, 1961, 295); Куля влучила в коня.. Зараз уже обрізали посторонки і відтягли забитого коня обіч (Андрій Головко, II, 1957, 509).

2. у знач. прийм., з род. відм. Уживається при вказуванні на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд, поруч. Хлопець посередині, а дівчата, кожна обіч його, — і він обіймав обох їх за шиї (Леся Українка, III, 1952, 670); Обіч наречених ішли дружки (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 200); Високий тин, що тягнувся обіч садиби, густо насаджені верби попід тином надійно захищали її від стороннього ока (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 410).

О́БІЧ

2, обочі, жін., діал. Обочина. Таке розгадуючи, іду, ноги волочу по якійсь обочі край села (Іван Франко, I, 1955, 69); З обочей з-під смеречини дивляться на огонь газдівські хати і обороги (Марко Черемшина, Тв., 1960, 146); Гляну вам в очі, люди робочі, Серця відчую напругу. Ті, що не сходять в борні на обочі, — Маєте вірну подругу (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 11).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації