Обіхідка

Обіхідка, -ки, ж. 1) Обиходъ, текущій расходъ. Та є трохи, що треба на обіхідку. Зміев. у. 2) Хата безъ огорожи.

Сучасні словники

ОБІХІ́ДКА, и, жін., розм., рідко.

1. Повсякденні витрати. [Петро:] Я поніс Порохові кожуха на заклад, щоб взять у нього таляр, то вже було б і на обіхідку, і на подимне (Карпенко-Карий, II, 1960, 29). ♦ Брехати (верзти) на всю (свою) обихідку — говорити неправду. — Верзи, верзи на свою обіхідку! Може, на душі полегшає, — сказав Оникій (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 222).

2. Постійне користування; вжиток. Сааді — дорогий персам поет для їхньої щоденної обіхідки, він чудово висловлює щиро перський дух (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 239).

Ілюстрації