Обідранець

Обідранець, -нця, м. Оборванецъ. Обідранці пішли в танці, голобокі пішли в скоки. Ном. № 12485.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБІДРАНЕЦЬ, нця, чол., зневажл. Людина в подертому одязі, дранті. Найшли [Краньцовського] в єврейськім шиночку обдертого, п'яного, в товаристві таких обідранців, як сам (Лесь Мартович, Тв., 1954, 335); // заст. Дуже бідна, незаможна, неродовита людина. — Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під'їхала б з діжками, рогачами! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 159); — Хіба в цього є що? Обідранець, з клоччя батіг! Він тобі язиком наговорить, набреше, вір йому! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 169).

Ілюстрації