Обскубувати
ОБСКУБУВАТИ, ую, уєш і ОБСКУБАТИ, аю, аєш, недок., ОБСКУБТИ, бу, беш; мин. ч. обскуб, ла, ло; док., перех.
Сучасні українські словники
1. Вискубувати, виривати (волосся, пір'я і т. ін.) по всій поверхні. Біля кожної дівчинки купа пір'я, і прудкі дитячі пальці обскубують пір'їну за пір'їною (Олесь Донченко, III, 1956, 30); Горобчичок диб-диб-диб, Сіресенький стриб-стриб-стриб! .. Болять в мене крилечка, Обскубали пір'ячка! (Марко Кропивницький, II, 1958, 79); — Гусарів небезпечно й зачіпати, — сказала Олеся, — вони й тобі бороду обскубуть, — це митці на всякі штуки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 153); * Образно. [Василина:] А я навалюсь на голову. Поки не обскубу увесь чуб йому, не зійду з трибуни (Олександр Корнійчук, II, 1955, 254); // Скубучи, очищати від пір'я, пуху (про забитих птахів). Всі [наймички] обскубували птиць од пір'я (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 402); Вирубав собі [Іван] жердь і всі гуси побив. Одну обскуб, наклав огню та пече (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 197); // Щипками обривати, оббирати що-небудь. Вона однією рукою тримала квітку, а другою обскубувала зів'ялі листочки (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 88); — Ей, Хівре!.. переліг лежить наш при дорозі: Ей, обскубуть горох наш зеленцем, — побач!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 59).
2. перен., розм. Обкрадати, оббирати кого-небудь. За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 90); [Писар:] Ну, а Рябину обскубемо-таки! Знатно обскубемо! (Іван Франко, IX, 1952, 58).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 579.
Ілюстрації
|
