Обичай, -ча́ю, м. Обычай, обыкновеніе. Да поїдем у той край, де хороший обичай. Мет. 30. Не позичай, злий обичай: як віддає, то ще й лає. Ном. У мене обичай козацький звичай: хоть побачу, то й не плачу. Чуб.
