Обзив

Обзи́в, -ву, м. Отзывъ, откликъ, отвѣтъ. Добре я стряснув двері аж тричи й питаю хто в хаті? Обзиву не було, наче не було нікого в хаті. Новомоск. у. (отголосок) відгук, відклик (-ку), відгомін (-мону), відзив, обзив (-ву).Відповідь на чий-небудь поклик, звертання. — Христе! доню! — гукав він, і його голос гучно розкотився по садкові. Він стояв, дожидаючи одгуку (Панас Мирний, III, 1954, 314).Критична стаття, відзив і т. п., зумовлені появою якоїсь книги, виступом громадського діяча тощо. Се власне «відгук», тож не дивуйтесь, коли в ньому бракуватиме об'єктивності (Леся Українка, V, 1956, 432); У чеській пресі постійно можна було зустріти рецензії, відгуки на Франкові художні твори, публіцистичні статті (Вітчизна, 5, 1956, 145).