Няй

Няй, нар. = Най. Няй слівце промовить. Гол. IV. 372.

НАЙ 1, част., діал.

1. Хай, нехай. [Маня:] Хто обвинитель [обвинувач]? Най виступить і говорить! (Іван Франко, IX, 1952, 8); Най уже на тім скінчиться, що вони не могли побратися. Най уже так буде (Ольга Кобилянська, II, 1956, 21).

2. у знач. спол. Уживається у знач. щоб. — Ходім зараз до матері, най вона, втішиться, що має таку добру дитину... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 18); — Дай та дай мені того борщу, най хоч похлептаю [похлебчу] (Лесь Мартович, Тв., 1954, 36); — Співай, хлопче. Най серце за неправду болить змалечку (Андрій Головко, II, 1957, 11). Най--