Ночування

Ночува́ння, -ня, с. Ночевка, ночеваніе.

Сучасні словники

===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) === НОЧУВАТИ, ую, уєш, недок. і док. Проводити ніч із сном і відпочинком; лаштуватися де-небудь на ніч для відпочинку. Ночували гайдамаки В зеленій діброві (Тарас Шевченко, I, 1963, 100); Майже щоночі в Убийвовків ночував хтось з подорожніх (Олесь Гончар, IV. 1960, 72); Вперше Катерина ночувала одна в хаті (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 190); Лукашевич залишилась у Марійки ночувати (Олесь Донченко, V, 1957, 436).

Днювати й ночувати див. днювати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 448.

===УКРЛІТ.ORG_Cловник=== Ночування, ня, с. Ночевка, ночеваніе. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 571.