Неслухняний
Неслухняний, -а, -е = Неслух’яний. Сказано, що неслухняні. Ном.
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НЕСЛУХНЯНИЙ
1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний, I, 1954, 177); Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Олесь Донченко, VI, 1957, 18); // у знач. ім. неслухняні, них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються. Він вносив свою пропозицію — дозволити йому налякати неслухняних (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 86); // Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню. Трудно було малому. Цілий день по грудді, воли неслухняні, — так уже нашмагають руки налигачем за день! (Андрій Головко, II, 1957, 209); Тіло його закам'яніло, ноги стали неслухняними (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 25).
2. перен. Який не піддається певній дії, певному впливові. Гаїнка.. лапнула себе за голову: неслухняне русяве волосся все вилося з-під очіпка (Борис Грінченко, II, 1963, 336); Сиділа дівчинка-школярка й старанно виводила в зошиті неслухняні літери (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 185).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 384.
Ілюстрації
|
|
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/neslukhnjanyj
