Небіжчик

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Б.Д Грінченка

Небі(о)жчик, -ка, м. 1) Покойникъ. 2) Бѣдняжка.

Словник української мови

1. Померла людина; покійник. Панталаха впав лицем до помоста і, розтріскавши собі голову, відразу став небіжчиком (Іван Франко, II, 1950, 263); Кумиш, як жінка, не могла бути присутньою при обмиванні небіжчика(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 20); // перев. у прикладці, розм. Про померлу людину. — Юхим мій, небіжчик, перед тим, як погнали у город в тюрму, ніч лежав.. поранений, неперев'язаний (Андрій Головко, II, 1957, 496); — Ще мій батько небіжчик говорив, що Я рило.. їде по землі на білому коні (Михайло Стельмах, I, 1962, 407). 2. заст. Бідолаха. Його [Енея] мутило І коло серденька крутило, Небіжчик часто щось вздихав (Іван Котляревський, I, 1952, 112).

Орфографічний словник української мови

небіжчик — іменник чоловічого роду, істота.

Український тлумачний словник

1) Померла людина; покійник. || перев. у прикладці, розм. Про померлу людину. 2) заст. Бідолаха .

Словник церковно-обрядової термінології

Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім я якої згадують при поминанні; померлий ім.; новоспочилий ім.; заст. усопший ім …

Словник синонімів української мови

(чоловік, який помер), померлий, у[в]мерлий, мертвий, покійник, покійний; мрець, мертвяк, тіло, порох, прах (останки померлої людини) …


Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/небіжчик http://slovopedia.org.ua/35/53405/125288.html http://ukrainian_explanatory.academic.ru/95250/небіжчик http://slovopedia.org.ua/43/53407/294770.html http://uk.worldwidedictionary.org/мертвець