Небеський

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Небе́ський, -а, -е = Небесний. От гнів небеський настає. Мкр. Г. 5.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЕБЕ́СНИЙ, а, е. 1. Прикм. до небо 1. Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111); Напас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір (Юрій Яновський, II, 1958, 178); // Стос. до неба (у 1 знач.). Водить льотчик небесну машину, Прославляє мою Батьківщину (Юрій Гойда, Сонне.., 1951, 30); // Який міститься в міжзоряному і міжпланетному просторі або пов'язаний з ними. Вона [астрономія] вивчає рух, будову і розвиток небесних тіл та їх систем і застосовує встановлені нею закони для практичних потреб людства (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1950, 3); Творчою працею радянських людей створено нове небесне тіло(Радянська Україна, 13.I 1959, 3); Як не пишатися і як не радіти нашому народові, що породив таких героїв, як Юрій Гагарін і Герман Титов — двох небесних братів(Літературна газета, 11.VIII 1961, 2); * У порівняннях. в почуття такі прозорі, Що коли б з них відлити зорі, Вони б світились, як небесні (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 110). ▲ Небесний екватор див. екватор; Небесний меридіан див. меридіан. 2. Який, за релігійними уявленнями, перебуває на небі, з'являється з неба як місця перебування богів. — Ми не достойні бути твоїми [панночки] рабами. Тільки небесні ангели можуть слугувати тобі (Олександр Довженко, I, 1958, 245); Не лякає її [жінку] ні хурделиця, ні темрява — не присідаючи, йтиме всю ніч. Тільки б не збитися з дороги. Сило небесна, дай їй дійти! (Олесь Гончар, II, 1959, 129). ♦ Манна небесна див. манна; Проспати царство небесне — не скористатися якою-небудь можливістю; втратити щось важливе. — Бачите, проспали царство небесне, — сміється чоловік з рушницею. — І сотню свою проспали, і вістових, і коні (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 264); Цар (отець, владика) небесний — бог. Так і тут же бачимо, що наш отець, цар небесний, не до кінця прогнівляється на нас, а усе жде, щоб ми схаменулися, покаялися. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); Меж царями-судіями На раді великій Став земних владик судити Небесний владика (Тарас Шевченко, I, 1951, 343); Цариця небесна — богородица. [Марина:] Господи, царице небесна! ..Скілько жила — не чула і не бачила такого, як оце довелося побачити (Степан Васильченко, III, 1960, 253); Царство (царствіє) [йому, їй, їм і т. ін.] небесне — побажання померлому загробного життя в раю. — Покійниця, царство небесне, любила плахтами та платками менжувати (Панас Мирний, I, 1954, 168); — Випиймо ж, Насте, за душу мого покійного дядька, вічний покій, царство йому небесне! — каже Хаброня (Нечуй-Левицький, III, 1956, 258); — Гетьмана спекли в мідному бику в Варшаві, а полковників, царство їм небесне, порубано начетверо і розвезено шматками по ярмарках (Олександр Довженко, I, 1958, 236); Як манни небесної чекати (ждати, бажати і т. ін.) див.манна. 3. Який вивчається чи застосовується в астрономії; астрономічний. ▲ Небесна механіка див. механіка. 4. Кольору неба; блакитний, голубий. Вечорами все вона дивиться на небо, на зорі, було. Цвіт небесний любила, голубі плаття носила (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 109); Семен був у циліндрі, у важкому модному пальті, в рукавичках небесного кольору (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 165). 5. Чудовий, чарівний, незвичайний. Мені себе не жаль, коли б же ти мені не помарніла, моя небесна квітко, зоре ясна (Леся Українка, I, 1951, 242); Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Яків Качура, II, 1958, 22); // Високий, чистий; протилежне низький, земний. Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 230); То щастя небесне — сидіти з тобою!(Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 62). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 247.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Небеський, -а, -е. = небесний. От гнів небеський настає. Мкр. Г. 5. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 536.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Ілюстрації

Небеський2.jpg Небеський.jpg Небеський1.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Небо

Небесний

Джерела та література

[адреса посилання]

Небесний екватор

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Царю небесний

Небесний Щедрик