Наємець

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Наємець-це фізична особа, яка виконує роботу за наймом, уклала письмовий трудовий договір, контракт чи усну угоду з керівником підприємства будь-якої форми власності із визначенням умов трудової діяльності особи, за якою вона одержує обговорену при найманні оплату готівкою або в натуральному вигляді. Синоніми: - найнятий робітник; - кріпак; - наймит.


Сучасні словники

Словарь української мови Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Нає́мець, -мця, м. Наемникъ, въ частности — наемный рабочій у собственника полонини, присматривающій за скотомъ. Шух. І. 189. Cм. найомець.


Великий тлумачний словник сучасної мови
Нає́мець -мця, ч., зах. Найманий працівник, зокрема доглядач худоби.


Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НА́ЙМИТ, а, чол. 1. Робітник, що працює по найму у приватного власника, підприємця; батрак. Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом (Марко Вовчок, I, 1955, 150); В кінці чумацького стоїща засліплений злістю Плачинда налітає на споконвічного наймита Мар'яна Поляруша (Михайло Стельмах, I, 1962, 26); * У порівняннях. Чула [Явдоха], що він ходив по роботах; він — хазяйський син, як простий наймит, робить на чужих людей... (Панас Мирний, IV, 1955, 42).

2. перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів. Ваші господарі — Наймити татарам, Турецьким султанам (Тарас Шевченко, I, 1963, 97); Хіба треба шукати імперіалістам кращого, вірнішого наймита, ніж римська церква, яка в втіленням всього косного, агресивного і кровожерливого?! (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 11).

Ілюстрації

Педер Северін Крейєр, «Французькі наймити», 1879 рік


Див. також

Найманий робітник

Наймит(фільм)