Нашийник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Нашийник, -ка, м. 1) Ошейникъ. 2) Притѣснитель. Ви, може, думаєте, що я так, як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру? К. ЧР. 267. А ти завзявся муром нерушимим проти голоти вбогої стояти і від її непохибного суду людських нашийників обороняти. К. ЦН. 177.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАШИ́ЙНИК, а, чол. 1. Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини. Схопивши за нашийник сірого пса, він відтяг його від парубка... (Олесь Донченко, III, 1956, 52); — Ну, ходімо вже, — і потягла [дівчина] телятко за нашийник (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 310); * У порівняннях. Твердий комірець давив, муляв горло, як вузький нашийник (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 280). 2. У дишельній упряжі без хомута — широкий ремінь, один кінець якого надівається на шию коня, а другий закріплюється на передньому кінці дишла. За одним махом зробив [Панталаха] порядок: повідпинав нашийники від дишля (Іван Франко, II, 1950, 240).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Нашийник, -ка, м. 1) Ошейникъ. 2) Притѣснитель. Ви, може, думаєте, що я так, як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру? К. ЧР. 267. А ти завзявся муром нерушимим проти голоти вбогої стояти і від її непохибного суду людських нашийників обороняти. К. ЦН. 177.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НАШИ́ЙНИК, а, ч. 1. Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини. Схопивши за нашийник сірого пса, він відтяг його від парубка… (Донч., III, 1956, 52); — Ну, ходімо вже, — і потягла[дівчина] телятко за нашийник (Тют., Вир, 1964, 310); * У порівн. Твердий комірець давив, муляв горло, як вузький нашийник (Коп., Десятикласники, 1938, 280). 2. У дишельній упряжі без хомута — широкий ремінь, один кінець якого надівається на шию коня, а другий закріплюється на передньому кінці дишла. За одним махом зробив [Панталаха] порядок: повідпинав нашийники від дишля (Фр., II, 1950, 240). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 240.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

нашийник -а, ч. 1) Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини. 2) У дишельній упряжі без хомута – широкий ремінь, один кінець якого надівається на шию коня, а другийзакріплюється на передньому кінці дишла.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.


Ілюстрації

НАШИЙНИК.jpeg НАШИЙНИК 1.jpg НАШИЙНИК 2.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

НАШИЙНИЦЯ

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Нашийник — виріб у вигляді кругу зі шкіри, тканини, металу, пластмаси, який надягаэться на шию тварині для обмеження рухливості або у декоративних цілях. Для обмеження пересування до нашийника може прикріплюватися повідець або ланцюжок. Сьогодні використовується, в основному, власниками собак (рідше кішок) для вигулу тварин. Нашийники домашніх тварин можуть бути прикрашені. Існують також спеціальні електронні нашийники, які застосовуються для дресирування, навчання і контролю собак. Застосовується також разом з намордником.