Натруюдити, -джу, -диш, гл. = Натроюдити. Нехай би стара, а то й доня: і тій мати натруюдила, чого знала, довелось Миколі й од Христини терпіти і речі недобрії, і зневагу. О. 1861. VIII. Кузьм. 23.
