Наточувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Нато́чувати, -чую, -єш, сов. в. наточи́ти, -чу́, -чиш, гл1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила. Рудч. Ск. II. 151. 2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).
