Наминати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Намина́ти, -наю, -єш, сов. в. нам’я́ти, -мну, -не́ш, гл. 1) Мять, помять; наминать, намять. В руках груша аж помнякшала, так її наминає. Св. Л. 205. Найняти чуба. Выдрать за волоса. 2) Только несов. в. Жадно ѣсть. Голодний, так наминає! Черниг.
