Наменути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Намену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Намекнуть, напомнить; вспомнить. Далі вже й наменути на сю річ боявся, мов не бачить нічого, не чує. МВ. (О. 1862. III. 60). Намене на те, що не йди за його, унучечка у гнів та у плач. МВ. (О. 1862. III. 47).
