Накрикувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Накри́кувати, -кую, -єш, сов. в. накри́кнути, -кну, -неш, гл. Дѣлать, сдѣлать удареніе на словѣ, выкрикивать, выкрикнуть слово. — Час їхати! Та вона ж голодна, серце... Дивись, як змерзла! Я змерзла, я, я! та так уже на те я накрикує. МВ. (О. 1862. III. 52).
